Below are the 14 most recent journal entries recorded in vladyusha's LiveJournal:

Monday, December 17th, 2007
9:57 pm	Книга-книга Так, ну що, усе котиться по плану: Великий Растрік дізайнує, я все закінчив по текстам. Отже книга буде мати назву "Івченко об"єднує Україну". Івченко - це я, Україна - це ви. Драстє.  Про містичну ціль і метафізічні засоби згодом. А зараз можу оприлюднити назви оповіданнь, які будуть в книзі. Деяки з них викладені в інтернеті, але для книги суттєво перероблені (звісно поліпшені, хоча куди далі). Отже десять пар оповіданнь, в кожній парі одне - україномовне, інше - російськомовне. Чому десять пар, чому оповідання в парах, а також принцип об"єднання поки залишаю в таємниці. Ось що маємо:  Рука з борщу  Жучище  Третє око Выборы, блять!   ЗАТ "Сраки Сумщини" Кожа, кости и другие полезные вещи   Нещасний випадок Жополиз  Архітектор, який розвалився Фамилия на букву "С"   Співучий Василько   Пение и наказание   Ракетники Хуй-рыба Прилади щастя Травмоопасность крупных женщин  Страшні історії Не полковник  Дика Ганна Не люблю предателей Ось так. Трепещітє! Об"єднаю усіх       (2 Comments |Comment on this)
Tuesday, November 27th, 2007
7:25 pm	Архитектор, який розвалився (Comment on this)
7:24 pm	(Comment on this)
7:22 pm	(Comment on this)
7:13 pm	готую книгу "Івченко об"єднує Україну". Деякі ілюстрації в міксі від DJ Rastvorcevs (Comment on this)
Tuesday, October 30th, 2007
12:20 pm	новинки языкознания словопохотлив улица Дозатора (1 Comment |Comment on this)
Wednesday, September 26th, 2007
9:12 pm	новости языкознания пчелобитная вином ньютона (Comment on this)
Wednesday, September 19th, 2007
2:55 pm	новости языкознания: - грехо-католики - брынзопила - фальшивоминетчики -  общество безкультурников - был под следствием за возвращение малолетних - мадератор  - хорошо на Свете жить, а на Маше умереть (Comment on this)
Sunday, August 26th, 2007
5:55 pm	новости языкознания чревато угодиями пьянки - гоу хоум! фашизм не пройдет... сквозь игольное ушко (1 Comment |Comment on this)
Thursday, August 16th, 2007
4:31 pm	Карпати Переночували під Петросом нормально, о шостій ранку залишили намет і подерлися на гору з боку Говерли. Там підйом дуже крутий, з наплічниками лізти майже без варіантів. Злізати теє важко, особливо після дощу. Ми лізли після дощу то було важко. Десь за 45 хвилин здибалися. Вже на висоті десь 1700 метрів почався туман, ближче до верху почався холодний вітер. На самому Петросі були жахливо. Врятувала тільки капличка (побудували недавно, минулого року ще не було). Сховалися за тією капличкою і трохи відпочили. Двері до каплички були зачинені, але розбите вікно, то можна було влізти. Маківку з каплички чи збили, чи вітром знесло, стояла поруч. Там же і понівечений хрест, з невеличкою фігурою Христа.  Посиділи на Петросі, швиженько злізли (кілька разів їхали на дупах, бо слизько). Внизу поїли, зібралися і пішли до Говерли. Шлях від Петроса легкий і зрозумілий. Підйому майже немає аж до самого посту лісників. Минулого року там брали гроші за прохід, але цього року - ні.  Почали підйом. По дорозі стоять стовпчики з висотами, по яким можна дивитися скільки ще залишилося. 1600, 1700, 1800. Потім почався туман. Дуже густий, метра в п"яти вже нічого не видно. Трохи збилися зі стежки, ледь не пройшли повз Говерлу. Лізли в гору разом з піонерами. Ми з наплічниками піднялися швидше. На Говерлі теж туман, вітер, навіть дощ пускався. Вже збиралися злізати, познайомилися з Ігорем та Ірой зі Львова. Далі йшли з ними.  Спуск з Говерли у бік озера Несомавитого досить крутий. Під кінець в мене почалися судоми в колінах. А попереду ще були аж три досить високі гори. Пожижевська, Данціг і ще якась, назву не запам"ятав. Ми були зморені, перед кожною горою сідали відпочивати, я тер коліна. Нічого - дішли до Несамовитого, яке було все в тумані. Злізли до озера, а там наметів - кілька десятків. Велика группа чехів, потім ще школяри якісь. Взагалі то по дорозі іноземців було дуже багато, мабуть три чверті. поляки, чехи, німці, росіяни.  На Несамовитій ледь встигли розбити намет і поїсти, як почався дощ. Залізли в намет і спали. Вранці знову дощ, тман і так десь до третьої. Вже думали залишатися на Несамовитій, а наступного дня йти до Заросляка і вибиратися звідти. Та по третій дощ закінчився, львовяни запропонували йти до Піп-Івана (він же Чорногора). Планували пройти лише частину шляху і заночувати десь по дорозі. Проходили озеро Бербенеску, дуже красиве. Наступного року хочу там запинитися. Здалеку видно, що стояло кілька наметів.  Пішли далі, потроху, потроху і доперлися до Піп-Івану. Хоча туман був страшний, по дорозі кілька гор, кожну приймали за Піп-Іван. До самого добралися десь о дев"ятій. Туман, туман, потім паркан і будівля колишньої абсерваторії. Там сиділо кілька хлопців, вони розбили намет у руїнах і збиралися там ночувати. Зв"язку на Піп-Івані немає, як і на Говерлі (на Петросі Київстар бере). Ловиться якійсб словацткий оператор і все.  Трохи посиділи і пішли по дорозі, яке веде з Піп-Івана до Зеленого. Спускалися десь годину, поки не потемнішало. Ледь знайшли майданчик, де можна було поставити намети. І джерельце поруч знайшли, де можна попити води, якої з собою не було. Приготовали вечерю поснідали і лягли спати. Вночі чули, як вийють вовки. Десь недалеко. Це таке вперше чув. З наплічника узяв сокиру, Сергій ніж, так би просто не здалися.  Вранці прокинулися і вперше за весь похід побачили сонце. Низини ще були в тумані, а нас сонечко. Викинув сушитися речі, які були мокрі від дощу та поту. Поруч знайшли кілька галявинок з чорницею, наїлися, я щей додому привіз кружку. Відпочивали десь до дванадцятої. Бачили багато туристів. Хтось йшов на Піп-Іван пішки, а троє хлопців прогримотіли на квадрациклах. Усі іноземці. По дорозі бачили гадюку, яка вилізла на шлях погрітися. У гілках ховалася. Проходили повз дуже красивого озера Мариченька. На схилі, серед дерев, мілке, до видно. Львівяни розповідали жахи, що дно у озера з глини, яка може затягнути, наче болото. Залазити не пробували, бо холодно.  Шли далі, дорога нормальна, хоч інколи калюжи та велике багно, яке треба обходити. Вийшли на полонину, у місцевих поміняли залишки консервів на бринзу. Непогана, якщо з сіллю. Десь за дві годи дійшли до Зеленого. Там п"яний і червонопикий прапорщик перевірив у нас документи і комусь доповів по рації, що з нами все в порядку. Запропонував зайти у місцевий "супербар". Це був вагончик, в якому сиділо кілька в дупу п"яних гуцулів. Було ще десь біля чертвертої, а вони вже на ногах не стояли. І старі і молоді. Продавщиця, така спекотна дівчина у джинсових шортах розповіла, що автобус буде тільки о шостій. Збиралися чекати, коли під"їхала машина, яка привезла питво. Водій погодився довезти до Верховини. Сорок кілометрів долали години дві, бо дорога вбита, одні вибоїни. Добряче набили жопи, у Верховині купили квиток на автобус у Ворохту. Там були десь о сьомій вечора, а потяг на раховоз на Львів приїзджав десь о третій ночі. Походили по Ворохті, там було багато п"яних росіян у спортивних костюмах. Чоловіки років за сорок, дівчата молоді, вешталися вулицями, іноді билися. Наче в Ялті.  Ми повечеряли у ресторанчику біля вокзалу, пішли в зал очікування, а там багацько поляків, розстелили каремати і сплять на підлозі. Інша група грала у мафію. Аж до самого потяга. Спиш і чуєш пш-пш-пш-пш=мафія-пш-пш-пш-пш-мафія-пш-пш-пш-пш. Дочекались потягу, залізли і полягали спати. А далі Львів, людська їжа і питво. У горах якось зовсім не пилося, мабуть повітря інше.  (Comment on this)
2:00 pm	Карпати. Ясиня - Петрос - Говерла - Піп-Іван - Зелене С 5по 11 серпня був у Карпатах. Пройшли Петрос, Говерлу та Піп-Іван. Погода бридка, на всіх вершинах був туман, частнько падав дощ, холодний вітер обов"язково. Але весело.  Почали похід з села Ясені, куди прибули зі Львова потягом на Рахів. Потяг приходе близько одинадцятої вечера, вже темно. Хотіли розбити намет і переночувати в ньому, та підійшов дядько і запропонував ночівлю в хаті за 2 грн. з людини. Ціна вразила, трохи полякали дядьку, що ми з ментів, наказали показати свій паспорт і пішли. Через двадцять хвилин були на місці, послали на продавлені ліжка каремати, вкрились спальником і заснули. Ексцесів не було. Хіба що туалет діда Василя (господар хати). Ця споруда стояла під кутом до поверхні, дуже незручна в користуванні. Але ж дві гривні.  У перший день йти в гори з кінцями побоялися, бо була непевна погода. Пішли без наплічників. Дорога з Ясинів на Петрос досить проста, до того ж зустрічали багато місцевих, які підтверджували, що йдемо правильно. Сподівалися дійти до Петроса і засвітло повернутися, але це дурне. Дуже далеко. То краще або йти і ночувати намет десь під Петросом, або зупинитися на чорничних галявинах біля гори Петросул. Там усе було чорне від ягід. Ми трохи погодувалися і пішли додому.  Шлях від Ясенів до Петроса нескладний, але одна зачіпка. Здершись на гору Каракоза треба дивитися уважно вліво. Біля невеличкого висохшого озерця, в якім стоїть стовпчик з облізлою табличкою, треба брати ліворуч. Інакше прийдеться скидати висоту и робити великий гак. Ми стежинку не угледіли, пішли не правильно, дійшли до лісової хатинки, там сіли відпочити, а тут йшли збирачи чорниці і розповіли про помилку. Довелося дертися скрізь ліс на гору, щоб повернутися на правильну стежину. Останні сотню метрів лізли через ялицю, я був в шортах, то думав, що там і залишуся.  Та нічого, вилізли, знайшли багато чорниці, нажерлися і пішли до Ясенів. Вниз не в гору, то за дві години скотилиися, вже почало сутеніти. Мене почало трясти, думав, що захворів, але вранці був, як новий. Погода трохи встановилася, то вирішили вирушати у похід з наметом. Друг Ярослав сказав, що залишається в Ясенях вивчати гуцулів, то у гори пішли я та друг Сергій. Запізнилися на потяг, який віз до Лазещини, то довелося спочатку їхати автобусом, а потім возом. Автобус обійшовся у 10 грн, віз у 20 грн., а на машині нам пропонували провезти за 100 грн.  На возі проїхали Лазещину і дісталися до розвилки шляхів на Говерлу і Петрос. Віз їхав кудись аж під Говерлу, але нам дуже кортіло скорити Петрос, то пішли туди. Дорога більш-менш нормальна, але з важкими наплічниками (десь кілограммів по 40) непроста. До того ж дощ пішов. Годині десь о п"ятій дочовпли до підніжжя Петроса. Дуже заморилися, то розбили намет і почали готувати вечерю. Вирішили узяти Петрос рано-вранці, залишивши речі у наметі. Трохи ризиковано, але сподівалися, що дуже рано крадії ще сплять.  Розпалили багаття - Сергій зрубав суху смереку, їх немало на схилах Петроса. Рубаються важко, запалюються теж, але надерли живиці - смоли з дерев і запалили вогнище. (Comment on this)
Thursday, April 20th, 2006
5:12 pm	B@B it`s cool! - Бивисе, а ти всцявся в бассейні з акулами бо вумний, чи бо злякався? - Я всцявся, бо це круто! - Так, так! Я теж завжди вцикаюся у бассейні! Бівіс і Батхед - це найкрутіші чуваки з ТБ. Круто, якби вони пішли сьогодні на "Ювілейний", дивиться футбол. Та у зірок свої примхи. (Comment on this)
Friday, April 14th, 2006
2:39 pm	Смотрел Матч-пойнт Отличный фильм от товарища Вуди Аллена. Кто не знает, это нью-йоркский скиф, который снимал фильмы в продолжения книг венского скифа Фройда. Теперь Аллен положил болт на Фройда и проникся немецким скифом Марксом. Вышел отличный фильм, про человеческую несвободу и то, как деньги делают человека честнее, умнее и красивее. В качестве существенного бонуса мадам Скарлетт Йохансон (на сладкое). Если кому-то фильм не понравиться, то пеняйте на себя и смотрите телевизор. (Comment on this)
Thursday, April 13th, 2006
3:21 pm	Никакая Все пиздят про Ливжурнал, ну и я типа ломанулся. Вот страничку открыл. Про что сюда писать - не знаю. О! Я Корнохолио! Кхе-кхе-кхе-кхе-кхе. Бивисе, тут нам дадут? (1 Comment |Comment on this)